Що відомо про вживання та розповсюдження какао в дореволюційній росії?

Здрастуйте, Кирило Ілліч.

Спочатку про існування какао-бобів в Європі не знали, і лише в середині шістнадцятого століття какао-боби, а разом з ними і рецепт напою з них потрапили в Європу. Поступово рецепт напою змінювався. Європейці перестали додавати деякі інгредієнти в його склад (наприклад, чилі), і навпаки, вводили в його склад нові компоненти (ваніль, молоко, і так далі). Напій став вживати в гарячому вигляді, і дійшов до нас у вигляді гарячого шоколаду і какао. Спочатку процес виготовлення цього напою був дуже трудомістким, а сам напій був дуже дорогим.

На початку дев`ятнадцятого століття голландським хіміком був винайдений прес, за допомогою якого з тертого какао віджималася какао-масло. Так стали виробляти какао-порошок, який міг розчинятися у воді і молоці, і такі напої, як шоколад і какао стали дешевшими. Однак, найголовнішим винаходом стало те, що суміш гарячого шоколаду з какао-маслом добре застигала. Так з`явився твердий шоколад. Уже в середині дев`ятнадцятого століття було налагоджено фабричне виробництво твердого плиткового шоколаду.

Що стосується історії какао і шоколаду в Росії, то історія про це говорить мало. Взагалі, спочатку в Росії з солодощів були відомі пряники, різні пряники, а також вироби з меду і фруктів. В середині сімнадцятого століття навіть до царського столу подавалися льодяники, варення, зацукровані фрукти і ягоди, марципани.

Вважається, що моду на вживання вранці шоколадного напою в Росії ввела Катерина II, так як саме в роки її правління при дворі стали подавати вранці гарячий шоколад. Сучасники Потьомкіна, і міністра Микити Паніна кажуть, що вони також любили гарячий шоколад. Однак, шоколад в той час (в вісімнадцятому столітті) був дуже дорогим, і не був доступний менш сановним дворянам, хоча в мемуарах деяких дворян того часу він все-таки згадувався.

У Росії, як і в Європі, «гарячий шоколад» став більш доступним напоєм після винаходу преса для виробництва какао-порошку і какао-масла, і після початку виробництва цукру з цукрових буряків (раніше в напій додавався тростинний цукор, який був дуже дорогим) . Про поширення даного напою є багато літературних свідчень. Так, шоколад як напій згадувався в творах М.В.Гоголя, Ф. М. Достоєвського, І.С. Тургенєва, І.А. Гончарова.

У середині дев`ятнадцятого століття шоколад в Росії все ще вживався як напій, а твердий шоколад набув поширення в Росії тільки в кінці дев`ятнадцятого століття. В цей же час згадки про твердий шоколаді стали з`являтися і в російській літературі, наприклад, шоколадні цукерки згадувалися в романі Л.Н. Толстого «Анна Кареніна». В кінці дев`ятнадцятого століття фабрики Абрикосова і Ейнема випускали набори шоколадних цукерок, в барвисто оформленої упаковці. Крім цього в магазинах Абрикосова можна було знайти і інші солодощі з використанням шоколаду, наприклад, ананас в шоколаді, який коштував більше двох рублів за фунт.

Даних про виробництво шоколаду в той час не збереглися, але існують дані говорять про те, що за весь 1913 рік у Росії було випущено трохи більше ста тонн кондитерських виробів.

Подивіться тут і тут.

Після революції виробництво кондитерських виробів в Радянському Союзі знизилося більш ніж в два рази. Дуже довго шоколад вважався делікатесом, дорогим продуктом, їжею буржуазії, і тільки на початку шістдесятих років двадцятого століття в Радянському Союзі була розроблена рецептура доступного молочного шоколаду, і почалося масове його виробництво.