Чому люди не повинні сидіти в тюрмі?

Відео: Злодій повинен сидіти у в`язниці!

Професор Нільс Крісті - культова фігура в світі права. Багато років він був директором норвезького Інституту кримінології та кримінального права, президентом Скандинавського ради по кримінології. Завдяки його ідеям в багатьох країнах правосуддя ставало більш гуманним. У Росії зараз теж намагаються пом`якшити кримінальне законодавство. Відбувається це частково під впливом Нільса Крісті, благо він часто приїжджає до нас в країну
Він завжди починає виступ з відмови від мікрофона.
- Я не прогресивна людина. Я думаю, що відповіді на багато наші запитання знаходяться позаду нас, в минулому, - з винуватою посмішкою говорить професор Крісті.
Слово «прогрес» він вимовляє із зітханням. Незабаром я розумію чому: для нього це поняття надто тісно пов`язане з постійним, з року в рік зростанням чисельності населення в`язниць.
- Коли звідкись йде дух сусідства, туди входить поліція. - Нільс Крісті говорить з нами дуже ясно і просто, як з дітьми. - Люди тепер часто переїжджають з місця на місце і не знають свого оточення. Це змушує у врегулюванні конфліктів спиратися на поліцейські заходи. У маленькому співтоваристві набагато більше можливостей зустрічатися, домовлятися, помічати один одного. Дуже важливо, щоб люди знали своїх сусідів, були пов`язані зі своїм оточенням. Мені набагато більше подобається сусідський контроль, ніж поліцейський ...
Я ловлю себе на тому, що при словах «маленьке співтовариство» мені чомусь відразу представляється якась усереднена «станиця Кущевська». Не знаю, що гірше - сусіди або поліція. І, виявляється, не я один.
- У Росії дуже погана ситуація з довірою людей один до одного, - каже Крісті. - За статистикою вона знаходиться десь в самому низу списку. Ваші труднощі з самоврядуванням, нездатність людей організувати своє життя без вказівок зверху - це все пов`язано з взаємною недовірою. Якби у мене була ще одне життя, я б переїхав до Росії і переконував би людей довіряти один одному.



Він і так часто тут буває і з пристрастю переконує, незважаючи на свої 83 роки.
- До речі, єдиний раз, коли на мене напали, був тут: мене пограбували прямо на Невському проспекті, - радісно розповідає професор. - Я, звичайно, розлютився тоді, але думаю, якби ми познайомилися з цим злодієм, виявилося б, що це теж цілком нормальна людина.
Ось так, приїжджає і вчить нас, як жити. Чи то русофіл, то чи русофоб - схоже, і те й інше одночасно, як і ми самі.



- Я його перекладала і в президентській раді, і в Думі, і в колоніях, - розповідає Марія Арман, перекладач Нільса Крісті. - Пам`ятаю, як-то в великій камері жінок-рецидивісток він сказав: «Тут сидить більше жінок, ніж у всій Норвегії». Він знаходить підхід до самих різних людей, і люди змінюються після зустрічі з ним. Він дуже глибоко знає реальне життя. Я живу в своїх страхах і пристрастях, а він - в загальнолюдському.
Старий нордичної зовнішності з весело іскряться очима приїхав з прогрес¬сівно-ліберальної Норвегії проповідувати нам цінності громади і традиції. У нас поліція всього кілька тижнів як існує, а він каже, що вона потрібна лише в суспільстві чужих один одному людей, а свої як-небудь самі розберуться.
Наївний ідеаліст, ще один скандинавський казкар. І скільки людей охмурив! До нього, немов до гуру, по черзі звертаються професор юриспруденції, глава підмосковній комісії у справах неповнолітніх, представник білоруського МВС. Зал повний його шанувальниками - юристами, психологами, соціальними працівниками ...
Крісті - знаменитість. Може, і ідеаліст, але, кажуть, це багато в чому завдяки саме його зусиллям злочинність в Скандинавських країнах на порядок нижча за нашу. У Норвегії всього три з половиною тисячі ув`язнених, та й ті якось вже дуже ліберально сидять. У багатьох в`язницях їх отпус¬кают днем на роботу і навіть на навчання до університету, а ввечері вони самі повертаються. Ув`язнені повинні бути готові до свободи, повинні знайти собі справу до душі. Який відсидів більшу частину терміну навіть покладені відпустки. Адже головне завдання скандинавської в`язниці - ресоціалізація, повернення злочинця в суспільство в якості нормальної людини, а зовсім не покарання.
Але хіба бандит не повинен боятися в`язниці? І чому прості трудівники не вимагають покарати злочинців? Хитрим скандинавам, може, і хочеться покарати, але, мабуть, ще сильніше хочеться, щоб у них було якомога менше в`язниць.
А чого більше хочеться нам?
В`язниця як дзеркало
Від в`язниці у нас не зарікайся: за даними Центру сприяння реформі кримінального правосуддя, кожен четвертий дорослий чоловік в Росії має тюремний досвід.
- Ви - країна, яка засуджує більше людей в пропорції до загальної кількості насе¬ленія, ніж будь-яка інша нація в світі, за винятком американців. У США 743 ув`язнених на 100 тисяч населення, у вас - 577. У Росії сидять в тюрмі 820 тисяч че¬ловек, в Штатах - більше двох мільйонів. А в сусідній Канаді зовсім інший підхід до покарань, рівень укладених там такий же, як в самих культурних країнах Європи.
Крісті на пам`ять наводить статистику різних країн. Для нього ці цифри відображають рівень культури держави. Росія і Норвегія на різних кінцях цього списку. Навіщо ж нам потрібна ціла армія ув`язнених, яка коштує державі величезних грошей і заражає всі суспільство невиліковним туберкульозом і кримінальним свідомістю?
- Ви вибрали саме такий підхід до вирішення проблем, що виникають при переході від маленьких спільнот, де всі один одного знають, до великої спільноти, де все чужі один одному, - пояснює Крісті. - Вирішувати соціальні проблеми, саджаючи людей до в`язниць, - це стара російська традиція, зміцніла задовго до Радянського Союзу. Хіба ви так вже відрізняєтеся від ваших сусідів - фінів? Повірте, вони схожі на вас. Вони теж наслідували традиції царської Росії і до 60-х років минулого століття у них був близький до вашого рівень тюремного населення. Їм це здавалося природним: холодно, п`ють багато, навколо ліси, народ дикий. Але їм дуже хотілося стати справжніми скандинавами. джерело: lt;