Операція «iraqi freedom»

Початок іракської компанії

Перший етап іракської кампанії розпочався 20 березня 2003 року і закінчився 1 травня 2003 року. Це була фаза активних бойових дій, під час якої місцевої політики приділялося мало уваги, з огляду на те що в цей період потрібно вирішити більші проблеми, такі, як міжнародне врегулювання статусу операції в Іраку, військово-стратегічні та тактичні труднощі.

У період активної фази - з 20 березня по 1 травня 2003 року - загальну парадигму політичної тактики США можна охарактеризувати як "розділяй і володарюй" - забезпечивши собі підтримку або нейтральність з боку шиїтів і курдів, американці та їхні союзники змогли на даному етапі придбати відносно спокійний тил і використовували всю міць проти одного супротивника - сунітських прихильників режиму Саддама Хусейна.

Спочатку військові аналітики США припускали, що війна в Іраку буде схожа зі звільненням Франції в 1944 році. Тобто вважалося, що після зміщення політичного режиму Саддама Хусейна жителі Іраку будуть вдячні коаліційним силам за звільнення від тоталітаризму і сприятимуть стабілізації ситуації в регіоні. Але зважаючи на особливості культури і мусульманського самосвідомості вторгнення США і союзників в Ірак було сприйнято не як визвольний, а, навпаки, як загарбницьке. Подібне ставлення до американців і Заходу в цілому вміло використовував у своїх виступах Саддам Хусейн, звертаючись до мусульманської тематики в своїх офіційних промовах.

Не враховуючи таких особливостей регіону, американці у своїй пропаганді і політичної тактики зверталися до менш значущим для іракців мотивами. Так, в американській пропаганді робився наголос на економічні вигоди, які, як вони стверджували, несе в собі для іракців інтеграція в західне співтовариство. Подібні запевнення американської пропаганди лише погіршували сформований у іракців негативний образ західної людини як "торгаша", для якого гроші важать більше, ніж релігійні й інші переконання.

Прорахунки американської пропаганди багато в чому сприяли подальшій ескалації конфлікту. На цьому етапі збройний опір з боку Іраку носило організованого характеру, бої велися в першу чергу з військовослужбовцями іракської армії, але вже в цей час іракський опір розширювалося за рахунок цивільних добровольців.

Також, незважаючи на те що бої велися з солдатами противника, централізоване управління іракських збройних сил як таке відсутнє, бої велися в кількох центрах опору, таких, як Басра, Ан-Насирія, Кербела, Наджаф, Куфа, тобто ще до повалення режиму Саддама Хусейна опір носило розрізнений характер.

Другий етап боротьби

На другому етапі - з 1 травня 2003 року по лютий 2007 року американська політична тактика щодо Іраку багато в чому залишалася інерційної, хоча і зазнала певних змін. На даному етапі першочерговим завданням, що встала перед американським керівництвом, стало створення нового іракського уряду, що діє в рамках декларованої демократичної політики.

Відео: Operation Iraqi Freedom - NBC News Documentary - 2003

Першими кроками в цьому напрямку були створення "Тимчасової коаліційної адміністрації", сформованої в квітні 2003 р і проведена через рік передача влади "Перехідній уряду Іраку" 28 червня 2004 року. 30 січня 2005 року було проведено повноцінні багатопартійні парламентські вибори.

Також були прийняті заходи по початку підготовки конституції Іраку, яка була прийнята 15 жовтня 2005 року. У грудні ж в Іраку пройшли вибори в нове вже постійно діючий уряд. Аналітики нарівні з американським керівництвом вважали, що створення центральної адміністрації призведе до поступового загасання конфлікту.

Необхідно відзначити, що збройна боротьба, що йшла в цей період, возрастала- про невдоволення проведеної США політикою свідчить те, що вже в 2004 році активну збройний опір вийшло за межі "сунітського трикутника" і вилилося в створення Ас-Садр так званої "Армії Махді" , що складалася з шиїтів, які, як передбачалося, повинні були повністю підтримувати США, так як під час правління С.Хусейна прихильники шиїтського течії ісламу були тиснуть владою.

Також необхідно відзначити той факт, що незважаючи на всі очікування американського керівництва іракський опір не обмежується колишніми членами партії БААС і іншими представниками колишньої політичної і військової еліти, які створили такі організації, як "федаїни Саддама", але і організації, не пов`язані з належністю до колишньої еліті. Так, серед подібних угруповань потрібно відзначити наступні угруповання: "Армія Мухаммеда", "Іракські бригади опору", "Вища рада ісламської революції Іраку", "Іракський національний фронт федаїнов". Поява такого великого числа релігійних радикальних угруповань в Іраку, який за правління С.Хусейна став щодо світською державою, стало несподіванкою.

Тепер боротьба йшла не тільки у вигляді визвольної боротьби з інтервентами, але і внутрішньої боротьби між іракцями за владу, це виразилося в зростанні кількості терактів, спрямованих проти мирних жителів - наприклад вибух мечеті Аль-Аскарія в 2006 році.

Така ситуація в Іраку призвела до активних дискусій на Заході, в яких основною темою обговорення було - не перейшов чи збройний конфлікт в Іраку в громадянську війну. Наявність подібних висловлювань свідчить про те, що на даному етапі коаліційні війська не могли забезпечити стабільність в регіоні. Для вирішення ситуації, що склалася американці зробили ряд військових операцій, таких, як "Матадор", "Сталевий завісу" (спрямована також на зміцнення кордонів Іраку), "Блискавка", штурм Фаллуджі та інші.

Але незважаючи на вжиті операції і створення діючого уряду збройне спротив не ослабло і втрати сил коаліції залишалися приблизно на одному рівні протягом усього періоду.

Подальший розвиток конфлікту

До кінця цього етапу перед американським керівництвом вставав цілий ряд проблем: було очевидно, що виключно військовими операціями і створенням офіційного шиїтського уряду ситуацію в Іраку врегулювати не вдасться. Було потрібно перевести політичну тактику на новий рівень, що дозволяє почати виведення коаліційних сил з Іраку, які раніше планувалося вивести ДО 2006 році- але здійснити раніше висловлену план було неможливо, з огляду на те що новосформований іракський уряд не мало власних важелів тиску для наведення порядку в бунтівників областях, так як ступінь підготовки іракської армії і поліції були на той момент визнані незадовільними. Тому для виконання функцій контролю в Іраку залишалися війська коаліційних сил, які, як тепер було вирішено, будуть виведені тільки після того, як американці переконаються в тому, що іракські армія і поліція здатні самостійно, без допомоги з боку здійснювати свої функції.

На підставі аналізу перших двох етапів іракської кампанії можна зробити висновок, що до початку 2007 року стало очевидно, що незважаючи на всі зусилля американських військ нарощуванням чисельності збройних сил проблему нестабільності Іраку не вирішити. Було потрібно змінити політичну тактику в якісно іншу сторону. Поява великої кількості угруповань, не пов`язаних з полеглим режимом, і загострення ситуації поза "сунітського трикутника" демонструвало невдоволення тією політикою, яку проводили США і їх союзники на даному етапі.

Сподіваюся, тепер у вас не виникне труднощів з даною темою!

Всього найкращого, Юлія.

Відео: Iraq War - [Documentary] - 2015