Регіональні мови у франції

Ситуація з регіональними мовами у Франції має цілий ряд цікавих особливостей, пов`язаних і з природним їх розвитком, і з активною мовною політикою держави. Навіть саме поняття «регіональна мова» для французів набуло конкретне значення тільки півстоліття тому. Втім, про все по порядку.

Якими мовами говорять у Франції?

Стверджувати, що у Франції регіональні мови майже вимерли, буде, мабуть, перебільшенням. Хоча французьку мову і є єдиною офіційною мовою в країні, рідним його вважають лише 88% населення. Для решти жителів Франції рідними мовами є регіональні німецькі діалекти (мозельській і ельзаський), а також фламандський, каталонський, кельтський, бретонський, тосканський, окситанська мови і мову ойль. Тут я не говорю про мови численних груп емігрантів (арабів, перш за все). Регіональними мовами у Франції активно користуються близько 16-ти млн чоловік. Вже це дозволяє припустити, що до вимирання регіональним мовам ще далеко. Крім цього, існують десятки регіональних діалектів французької, які в більшій чи меншій мірі мають відмінності від офіційної мови.

Проте, саме у Франції найбільш активно відбувалися процеси асиміляції місцевих національних і мовних груп. Визначальним тут став характер втручання держави в це питання.

Відео: Бельгійський французький

Після Великої французької революції саме французьку мову остаточно утвердився в якості загальногромадянського кошти спілкування. Але при цьому багато громадян Франції взагалі не володіли офіційною мовою.

Боротьбу за мовне єдність французів почали якобінці з властивою їм революційної запалом. У 1794 році Бертран Барер де Вьёзак виступив у Конвенті з доповіддю «Про мови», в якому він прямо пов`язав регіональні мови з контрреволюцією, забобонами, фанатизмом, сепаратизмом і іншими сумнівними речами. Саме після цього стала впроваджуватися концепція «одна нація, одна мова». Незважаючи на це, до 1863 року майже 20% громадян Франції все ще не знали французьку мову.

Докорінно ситуація стала змінюватися з 1896 року, коли в країні було введено загальне обов`язкове початкове навчання французькою мовою.

Сучасний стан справ

Перша половина ХХ ст. відзначається посиленням втручання держави в мовну політику. Уряд видає десятки законів, які всіляко обмежують застосування інших мов, крім державної, в сфері освіти, адміністративного управління, преси, реклами, культури і т.п. До місцевих школи спеціально прямували вчителі, які не володіли місцевими говірками та діалектами. Крім того, багато французьких політиків в ХХ ст. висловлювали відкрито своє негативне ставлення до діалектів. Так, в 1972 році колишнім президентом Франції Жоржем Помпіду було висловлено тезу про те, що у Франції «немає місця регіональних мов і культур».

Відео: Регіональний фестиваль французької культури в Івантєєвці

В даний час позиція уряду Франції щодо мовного питання трохи пом`якшала. Проте, Франція залишилася в числі тих небагатьох європейських країн, які на сьогоднішній день не підписали і не ратифікували Європейську хартію регіональних і міноритарних мов. Конституційна рада Французької Республіки виніс рішення, що вона суперечить Конституції країни.

З повагою Сергій.