Визначення інвалідності при патологіях зору.

Здрастуйте, Катерина. Справа в тому, що інвалідність визначають за сукупністю чинників, які необхідні для нормальної життєдіяльності людини. Зорові розлади, що призводять до обмеження життєдіяльності, можуть бути обумовлені різною офтальмопатологіі, яка є наслідком захворювань, аномалій розвитку, пошкоджень як різних структур очного яблука і його придатків, так і центральних, інтракраніальних відділів зорового аналізатора.

Медико-соціальна експертиза (МСЕ) і реабілітація осіб з патологією органу зору базується на основних положеннях вітчизняної концепції інвалідності та спільні позиції МСЕ. При МСЕ осіб з офтальмопатологіі клініко-функціональний діагноз і прогноз потрібно визначати з урахуванням таких факторів:

- спадкової навантаженість;

- анамнезу та катам неза захворювання, особливостей його перебігу;

- термінів настання зорових розладів;

- нозологічної форми офтальмопатологіі;

- детальної характеристики структурних змін в органі зору;

- стану і динаміки зорових функцій;

- електрофізіологічних характеристик візуально-нервового апарату;

- даних про зорової працездатності;

- відомостей про супутньої патології інших органів і систем організму;

- результатів оцінки можливості та ефективності відновного лікування, корекції зору.

З соціальних факторів необхідно враховувати вік, сімейний стан, побутові умови, освіту, професію, стаж роботи, характер трудової діяльності. Оцінюють також психологічні особливості хворого і потреба в різних видах соціальної допомоги.

На основі зіставлення результатів подібного комплексного аналізу з вмістом основних категорій життєдіяльності роблять висновок про наявність і ступінь обмежень життєдіяльності, наявності інвалідності.

Порушення зору справляє негативний вплив майже на всі прояви життєдіяльності, однак ступінь цього впливу різна. Здатність людини до пересування, самообслуговування, орієнтації, спілкування залежить головним чином від стану основних зорових функцій - гостроти зору і поля зору. Зорові функції визначають при моно- і бинокулярном пред`явленні випробувальних тестів, але при МСЕ тяжкість порушення оцінюють за станом функцій краще бачить або єдиного ока в умовах переноситься (оптимальної) корекції.

Оцінка можливостей зорового аналізатора стосовно до специфічних завдань трудової діяльності і навчання більш складна. Крім аналізу пріоритетних для всіх категорій життєдіяльності зорових функцій, таких як гострота і поле зору, потрібно оцінка інших функцій зорового аналізатора, що мають особливе значення для здійснення діяльності різних видів, у тому числі робіт зорового профілю, а також загального і професійного навчання. До цих функцій належать світлова (темпова) чутливість, кольоровідчуття, бінокулярний зір, гострота зору поблизу, акомодація, зорове стомлення, зорова продуктивність і інші офтальмоергономіческіе характеристики.

Іноді, особливо при аметропії, захворюваннях центральної нервової системи, порушеннях функцій очних м`язів, патології зорово-нервового апарату, навіть при відносно хороших показниках гостроти і поля зору патологічне зорове стомлення знижує можливість здійснення робіт зорового профілю, в тому числі що вимагають постійного використання комп`ютерів.

Велике значення мають дані про стан гідро- та гемодинаміки ока, особливо при оцінці здатності до виконання праці, пов`язаного з великим фізичним і нервово-емоційним навантаженням.

Важливу інформацію про стан зорового аналізатора при визначенні обмежень життєдіяльності отримують за допомогою електрофізіологічних досліджень (ЕФД), що дозволяють провести якісну і кількісну оцінку функціонального стану різних відділів і компонентів зорового нервового апарату.

Особливо важливі дані, одержувані в процесі ЕФД, при захворюваннях зорового нерва і сітківки в тих випадках, коли при візуальних дослідженнях (офтальмоскопія, офтальмобіомікроскопія, офтальмохромоскопію) не вдається виявити зміни і тільки ЕФД дозволяють встановити наявність, локалізацію та вираженість патологічного процесу. Настільки ж необхідні результати ЕФД при помутніння заломлюючих середовищ, коли візуальне дослідження структур очного дна неможливо.

Комплексна оцінка всіх перерахованих вище позицій дозволяє визначити ступінь обмеження життєдіяльності, наявність інвалідності та її групи відповідно до загальних критеріїв інвалідності.