Жерар депардьє (gerard depardieu)

Найбільший французький актор нашого часу Жерар Депард`є неодноразово визнавався "справжнім спадкоємцем Жана Габена". У такому порівнянні зіграла і зовнішність не дуже красивого, але потрясно чарівного й завзятого актора, і визнання і любов глядачів його божевільного таланту.

Депардьє з`явився на світ 27 грудня 1948 року в провінційному містечку Шатору в небагатій багатодітній родині простого робітника. Поряд з Жераром, батькові потрібно було прогодувати ще п`ять вічно голодних дітей. У віці 12-ти років Жерар пішов з дому, ісходід уздовж і поперек французьку провінцію, часом потрапляючи за ґрати за дрібні проступки. Але якось потрапивши в театральну студію, зайнявся мистецтвом, захопився читанням і, немов самоучка Ломоносов, практично без гроша в кишені вирушив підкорювати Париж. У віці 16-ти років він вступив на курси драматичного мистецтва в школу Дюлена, закінчивши акторські курси Жака Коші почав грати в непрофесійної трупі "Кафе де ля Гар". Ще з середини 60-х років 20-го століття почав з`являтися в кіно в невеликих ролях, проте серйозна акторська кар`єра почалася в 1971 році. Відразу за незначною роллю в мелодрамі Жака Дере "Трохи сонця в холодній воді" за мотивами знаменитої новели Франсуази Саган картини з Депардьє з`являються одна за одною - за один тільки 1972 рік він засвітився в 8 кінострічках у всіх таких різних режисерів, як міцний трудяга Хозе Джованні або ставить досліди в кіно авангардистка Маргеріт Дюрас. Божевільну працездатність Депардьє показує і в даний час, що дає привід над ним жартувати. У 1994 р Мішель Блан зніме сатиричну комедію "Підступність слави" про режисера, переслідуваним власним двійником. Одна з численних жартів про зірок і їх двійників зачіпає честь і гідність Депардьє, який і справді на старості років став настільки нерозбірливий, що може з`явитися в "Бімболенде" або "Людину в залізній масці" в 1998 році. Друзі співчувають Блану, радять, як можна з вигодою застосувати двійника: наприклад, Жерар, ймовірно, користується послугами відразу декількох - по-іншому він не зміг би стільки багато зніматися ...

Всесвітня слава прийшла до Депардьє після появи хуліганського провокаційного фільму Бертрана Бліє "Ті, що вальсують" в 1973 році. Колеги по зйомках Жерара - Патрік Девер, Міу Міу, Ізабель Юппер - теж стали популярними завдяки цій стрічці Бліє, смішний до судомних сліз, гіркого фіналу, розвіяти ілюзії так званої "революції" 1968 року. Надалі Депардьє неодноразово співпрацюватиме з анти-капіталістичному налаштованими постановниками-радикалами, свої найвизначніші ролі Жерар виконав у італійського режисера-баламута Марко Феррері в "Останній жінці" в 1976 році і "Мавпячій мрії" в 1977-му, у тодішнього комуніста Бернардо Бертолуччі в "ХХ столітті", у Моріса Піала в "Лулу", "Поліції" в 1985 році, яка була удостоєна призу на Міжнародному кінофестивалі у Венеції і нагороди Каннського фестивалю в 1987 році, "Під сонцем Сатани". Продовжиться і його спільна робота з Бліє - поряд з "вальсують" Депардьє знявся в чотирьох інших кінопроектах режисера - "Приготуйте хустинки" (1977), "Холодна закуска" (1979), "Вечірня сукня" (1985) і "Занадто красива для тебе", 1989).

Нелегко знайти хоч трохи значного французького режисера, що не знімав Депардьє. З ним працювали дебютували в 50-60 роки минулого століття противники "сімейного кіно", "молода поросль" з "Кайе дю сінема", ватажки "нової хвилі" Жан-Люк Годар, Ален Рене і Франсуа Трюффо, він вдало бере участь в кінопроектах представників середнього покоління французьких постановників Моріса Піала, Андре Тешине, Олена Корно і Клода Міллера. Депардьє частенько можна побачити в голлівудських роботах. Приємного в спілкуванні винороба і автора біографічної книги про себе "Вкрадені листи" люблять і постановники-інтелектуали, на зразок Дюрас або Рене, і досить професійні комедійні режисери Клод Зіді і Франсіс Вебер. У 1999 році глядачі буквально заполонили кінозали, де показувався екранізований комікс "Астерікс і Обелікс проти Цезаря" з бюджетом 45 мільйонів доларів культового і успішного Клода Зіді, а в 2000 році Каннський кінофестиваль відкрився екстравагантною історичною драмою режисера Роланда Жоффе - "Ватель".




Депардьє знімався в парі з найпривабливішими жінками Франції - Катрін Деньов в "Останньому метро", "Виборі зброї" , "Форте Саган"- Марушко Детмерс в кінострічці "Двоє", Ізабель Аджані в "Бароко" і "Камілла Клодель"- у Феррері і Бертолуччі його можна відобразити в сценах, що межують з порно.



І все-таки він з 1970 року не розлучається зі своєю коханою дружиною Елізабет, його колишньої одногрупницею по акторським курсам, а разом вони виховали двох дітей.

У Депардьє є досвід і в якості режисера - екранна версія комедії Мольєра "Тартюф" в 1984 році і "Міст між двома берегами" в 1999-му.

2009 рік можна назвати свого роду рекордним в кінокар`єрі Депардьє, він з`явиться в дев`яти кінострічках - "A l`origine", "Kalach", "Signe Dumas", "Tous sans exception", "Антоніо Вівальді", "Белламі", "Коко", "Тільки в Нью-Йорку" і "Тринадцятий відділ"!